У ніч з 23 на 24 червня молодь весело гуляє своє найяскравіше традиційне свято - чарівну Купальську ніч, вона ж Купайло, що в християнському календарі суміщене з Різдвом Св. Івана Предтечі.

Історично поширене по всіх землях слов'ян і балтів, у наші дні язичницьке свято Вогню й Води та літнього сонцестояння найбільше святкується в Литві та Латвії, де 24 червня є державним вихідним днем, а з-поміж східнослов'янських країн – в Україні та Білорусі.

Купальські звичаї та обряди

Перше й головне правило – в жодному разі не лишатися ввечері в хаті! Навіть хворим і немічним варто набратися життєдайної сили Природи, яка цього дня й ночі дістає свого найбільшого буяння. Дехто з щасливців має навіть шанс почути й зрозуміти мову тварин та побачити, як рослини пересуваються з місця на місце…

Купальські пісні

Традиційно свято починалося дівочою піснею. На Поліссі, наприклад, "Ой, молода я, молодиця" або іншою подібною про купальські віночки, а вже потому хлопці розпалювали купальські вогні.

Купальські вогні

Одна з прадавніх язичницьких традицій – здобуття "живого" купальського вогню тертям деревини на сьогодні, на жаль, уже втрачена через відсутність відповідних умінь серед людей. Натомість, молодіжна традиція розпалення багаття та стрибків через вогонь, на щастя, жива й вельми популярна. При цьому варто пам'ятати стару слов’янську прикмету: чим вищим є купальський вогонь – тим кращим буде достаток цього села чи містечка наступного року. Варто лишень слідкувати за тим, аби ліс довкола не спалити...

Язичницькі жертви Купалу

Важливо також не забути спалити у магічному Купальському вогні якусь із своїх старих речей – бо, кажуть, що Купалові віддати, те стократ собі дістати. Крім того, усі побажання можуть справдитися, якщо загадати їх безпосередньо біля Купальського вогню, кинувши до нього чудодійне зілля – чорнобильник (один з видів полину).

Традиція вбирання купальських дерев

В деяких місцевостях дівчата й хлопці спільно вбирають Купалу, подекуди ж – два дерева нарізно, переважно, березу, вербу чи грушу, рідше – сосну. Купальське дерево завжди прикрашають квітами, зараз також і цукерками. Важливою справою є дістати собі гілочку від Купали, аби покласти її на город до гурків – аби добре в'язалися й родили.

Збирання трав на Івана Купала

Здавна люди знають, що всі трави на Купала якнайбільше сповнюються цілющими властивостями. Проте не всі вже пам'ятають і часто плутають, коли саме треба збирати трави. Згідно ж з чіткою прадавньою традицією цілющі трави в лісі збираються протягом цілого тижня та в самий день 23 червня, а наступного ранку, "по Купалі" 24 червня – траву збирають уже лише відунки, а також дівчата – спеціально на приворотне зілля.

Свято кохання в ніч на Івана Купала

Ігрища й хороводи довкола купальського вогню з подальшим шуканням у цвіту папороті споконвіку були для слов’ян-язичників пов'язані з різноманітними сексуальними забавами.

Чемні дівчата, як і скрізь по Україні, пускають водою вінки із запаленими свічками на свою долю, усім бажають, щоб кохання прийшло, а Марена оминула. На вроду обов'язково беруть із криниці, зберігають та купаються також у цілющій купальській воді.

Рівно ж опівночі, на одну-однесеньку мить, у лісі з тріском спалахує яскравим блакитним полум'ям і враз осипається чарівна квітка папороті – а хто її схопить, той дістане неймовірні знання й чари, поєднається із нечистою силою…

На ранок після Купальської ночі в далеких поліських селах ще й досі можна зустріти відунок, які оголеними обережно вмиваються росою й збирають загаслі вуглини купальського багаття… Вони – не нудистки, лишень, згідно з прадавніми віруваннями слов’ян, вмиваючись купальською росою, жінка дістає надзвичайною краси, а ступаючи голою на загаслі вуглини - знахарка сповнюється магічної сили природної Жаги, а самі вуглини використовує пізніше на свої чари…

Характерно, що в Україні вкотре вже більшість офіційних заходів призначається на "новостильне" 6 липня, коли святкується власне християнське свято Св. Івана, що лише звільняє це правдавнє молодіжне свято від зайвих нашарувань. Хоча, як не прикро, головний ворог Купала – надмірний алкоголь з року в рік дедалі більше нівечить його чисту природну красу та сутність.

По матеріалам досліджень Всеволода Хибуна, ІЦ Полісся.